Завершальний том двотомного видання «Спогадів про Лесю Українку» укладено з оповідей сучасників письменниці. Під однією обкладинкою зібрано спогади друзів, приятелів, колег і знайомих Лариси Петрівни Косач-Квітки (Лесі Українки), що відтворюють різні періоди її життя. У сув’язі свідчень митців, науковців, журналістів, громадсько-культурних і політичних діячів зафіксовано яскраві миті короткого, скромного й не надто багатого на події земного шляху великої людини. Через досвід і сприйняття сучасників, хоч і з різною мірою об’єктивності, а все ж розкривається характер, громадянська й творча позиція, особисті якості, своєрідність побуту визначальної постаті української культури. Завдяки поданим свідченням увиразнюється історико-літературний процес ранньомодерної доби, зокрема, що особливо прикметно, у специфіці взаємин митця з близьким оточенням і ширшою громадою. У книзі вміщено праці, які в попередніх (совєтських) виданнях спогадів про Лесю Українки не друкувалися з ідеологічних причин. Передовсім це мемуари політичних еміґрантів – Дмитра і Наталії Дорошенків, В. О’Конор-Вілінської, М. Славінського, О. Моргуна, М. Садиленка, М. Розенбаума. Кожен авторський матеріал супроводжується належним бібліографічним та історико-філологічним коментарем. Текстову частину книги доповнює ретельно дібрана іконографія, залучена з державних і приватних колекцій.